Сестри Крівошляпови Маша і Даша: біографія, фото

Сестри Крівошляпови, Даша і Маша, - сіамські близнюки. Їхня доля стала виграшною темою для багатьох дисертацій, а вони самі - бажаним піддослідним матеріалом для видатних діячів вітчизняної медицини. Правда, так було до того моменту, поки дівчинки викликали інтерес.

Це дві людини в одному тілі, яких суспільство називало не інакше як помилкою природи, а професора вважали науковим експериментом.

Сестри Крівошляпови: біографія болісним життя

Їх народження стало сенсаційним для всього світу. Дівчатка позбулися батьків відразу, не встигнувши навіть розкрити очі. 4 січня 1950 Крівошляпова Катерина - їхня мама, важко вирішилася від тягаря. Акушерка, яка приймала пологи шляхом кесаревого розтину, констатувавши, що це близнюки, відразу знепритомніла. Лікарі, продумуючи правильну тактику поведінки, сказали породіллі, що діти з'явилися на світ мертвими і відразу ж сфабрикували помилкове свідоцтво про смерть. Мати не могла повірити в загибель новонароджених, адже чітко чула їх плач. Намагаючись добитися правди, вона випитувала її у персоналу. Одна жаліслива нянечка-практикантка зглянулася і повела в палату, де перебували дівчинки. Після побаченого Катерина Крівошляпова два роки перебувала в одній з московських психіатричних клінік. Ніколи більше вона не згадувала про свої первістках, «поховавши» їх у тому 16-му пологовому будинку.

Правду про дітей знав також їх батько - Михайло Крівошляпов, що знаходився під час пологів поруч із дружиною. Він дав згоду на визнання уявної смерті дівчаток, просячи при цьому лікарів зробити все можливе, щоб діти вижили. Залишив їм своє прізвище, чоловік попросив лише змінити батькові. І це не дивно, тому як Михайло працював особистим водієм Берії. Так Крівошляпови Марія і Дарина Михайлівни стали Іванівна. Батько кожен місяць перекладав в НДІ пристойну суму на лікування своїх дітей. Помер він від раку мозку в 1980 році.

На початку складного шляху

З пологового будинку дівчинки були переведені в Інститут педіатрії Академії медичних наук, в якому прожили 7 років. Всі ці роки над малятами проводилися щотижневі досліди, спрямовані на пояснення природної аномалії. У трирічному віці їх клали на лід на тривалий час, після чого одна з маляток захворіла запаленням легенів. Їх обважували датчиками, змушували ковтати зонд, водили натовпу студентів для демонстрації «помилки природи». У 1958 році такий «цікавий матеріал» намагалися перекупити американські вчені, обіцяючи маляткам забезпечене життя, роботу і освіту, але отримали категоричну відмову. До кінця про це часу, та й кожному іншому дні своєї болісним життя сестри згадували зі страхом і болем.

Досліди над людьми і їх життям тривають

До семи років Крівошляпови Маша і Даша вже не могли ходити, сиділи вони також насилу. Їх перевели в Центральний НДІ протезування та протезобудування, де за два роки навчили пересуватися на милицях і обходитися якийсь час без них. Тут сестер також навчили читати і писати. Від природи у близнюків було три ноги. Ліва Машина, права - Дашина, а третя, розташована до спини перпендикулярно і представляла собою дві зрослі ноги з 9-ма пальцями, була спільною. Вона служила дівчаткам для утримання рівноваги, але так було до пори до часу. Лікарі, порахувавши її зайвою, провели хірургічну операцію, видаливши третій кінцівку. Після цього сестри Крівошляпови перестали ходити зовсім і пересувалися за допомогою милиць або на візку.

До лікарів, яких вони ненавиділи всіма фібрами душі, протягом життя сестри зверталися лише в самих крайніх випадках.

Профнепридатні? За борт!

У науковому інституті сестри пробули 15 років. Ніхто не думав, що вони доживуть до цього віку. Досліди всі були завершені, наукові праці написані, інтерес до «природної аномалії» поступово згас. Унаслідок профнепридатність держава ухвалила рішення відправити їх в Новочеркаський інтернат для дітей, які страждають захворюваннями опорно-рухового апарату, де сіамські близнюки сестри Крівошляпови пробули 4 роки. Це було найстрашніше випробування для них. Хлопці їх злюбили, знущалися. Дівчатка постійно зазнавали приниження і глузування, в результаті чого стали сильно заїкатися. За пляшку горілки інтернатівських хлопчаки показували дивину місцевим жителям.

Думки про те, щоб не жити

Крівошляпови Маша і Даша все життя думали про смерть. Кілька разів вони намагалися припинити своє існування на цьому світі, хотіли викинутися з вікна 11-поверхового будинку, не раз труїли себе таблетками, різали вени, постійно просячи смерті у Бога.

У 1970 році вони переїхали до Москви, де довго не могли вирішити питання з житлом: брати на себе такий тягар суспільство не хотіло. Сестер Крівошляпових визначили в будинок престарілих №6, що став останнім їх дахом. У них там була окрема кімнатка, що служила вітальні, їдальні і спальнею одночасно. На стіні висів величезний портрет Ігоря Талькова та ікона Божої Матері. Щотижня обслуговуючий персонал приводив подивитися на "помилку природи" своїх знайомих.

Зустріч з матір'ю

Багато років по тому, в 35-річному віці, сестри Крівошляпови розшукали через паспортний стіл адресу матері і навідалися до неї. Зустріла їх жінка з важким поглядом і докором: «Де ви були весь цей час?», Не розуміючи, що будь її діти такими, як усі, то вони розшукали б свою маму раніше. Крім Маші та Даші, у Катерини Крівошляповой було ще двоє синів, які так і не визнали свою спорідненість з сестрами. Після багатьох років після тієї зустрічі невизнані дочки прокляли свою сім'ю. Знайшовши книгу заклинань, вночі в непроглядній темряві кілька годин вони читали молитву. На наступний день сусідка побачила у них саморобну ватяну ляльку, всю утикану голками. Мати після зустрічі зі своїми первістками почала сильно боліти і прожила недовго.

Алкоголь - невід'ємний атрибут життя сестер

Саме після важкої зустрічі з матір'ю сестри Крівошляпови (фото, представлене нижче, зроблено в останні роки їхнього життя) почали пити, щодня і безпробудно.

Хоча алкоголь спробували вони набагато раніше, в 14 років. Вживаються спроби позбавлення від найсильнішої залежності виявлялися безуспішними. Сестер кодували, але через деякий час довелося розкодувати, тому що вони не могли не пити, живучи в такому потворному тілі. До пияцтву пристрастилися вони від безвиході, розуміння свою ущербність і несхожість на інших. Можливо, свою роль зіграв фактор спадковості: зловживали спиртним дід, батько і один з братів. Найсильніше пила Даша, але так як організм загальний, п'яніли обидві. Зате Маша курила, в день могла витратити 2 пачки міцного «Беломора».

При відсутності особистої сестри життя мали велику кількість статевих партнерів. Даша весь час мріяла про дітей, про чоловіка. Але бажання знайти власну сім'ю стримувала їх несамостійність, при якій сестри не могли повною мірою обслуговувати навіть себе. Раніше, в інтернаті, вони заробляли небагато, займаючись пошиттям трусів, нічних сорочок. Саме така робота, яку сестри виконували старанно, наділяла їх почуттям власної затребуваності. У будинку престарілих вони виявилися повністю ізольованими від суспільства, а основною розвагою був телевізор.

Одна чи дві?

Свідомість багатьох людей, що бачили цих дівчаток, сприймає їх як однієї людини, хоча насправді це дві абсолютно різні особистості. Кожна мала свій паспорт та медичну книжку. Вони легко читали думки один одного, навіть бачили однакові сни, могли серед ночі вскочити від прівідевшіеся кошмару. Однак при повній зовнішній схожості сестри Крівошляпови були абсолютно різними. Даша була м'якою і доброю, Маша - впертою і різкою. Якщо у Маші в період навчання були одні «двійки» і «трійки», то Даші наука давалася легко, та відмітки були на порядок вище. Те ж саме з віршами: одна їхня відповідально вчила, друга - ні.

Причина смерті сестер Крівошляпових

Завдяки силі характеру сіамські близнюки дожили до 54 років. Причина смерті - гострий коронарний інфаркт однією з близнючок. Першою померла Маша. Даша прожила після цього 17 годин, її вбив дійшов по кровоносній системі трупна отрута. Діагноз був прогнозований, бо з причини безпробудно п'янок в обох була сильно вражена печінку. Також в організмі був виявлений набряк легенів і сильно постраждало серце. Лікарі багато років тому думали про те, щоб прооперувати сестер і розділити їх. Але при загальній кровоносній системі це виявилося неможливим.

Сестри Крівошляпови, похорони яких відбулися на Ніколо-Архангельському кладовищі, закінчили свій болісний життєвий шлях, що приніс їм масу болю, як фізичної, так і душевної. Така сумна історія сіамських близнюків-довгожителів.