Фотографії і біографія Асадова Е.А.

Едуард Асадов - відомий радянський поет. Він позбувся зору в роки Великої Вітчизняної війни, будучи ще зовсім молодим. Може бути, тому Едуард бачить не очима, а душею. І творчість його зворушливе, яскраве і проникаюче в саме серце. У ньому весь Асадов.

Біографія, особисте життя

Діти в шкільній програмі не вивчають цього поета, але, незважаючи на це, він відомий і шанований. Як же сформувався поет? Де пройшло його дитинство?

Біографія Асадова почалася в Туркменістані, в місті Мерв. Народився він 7 вересня 1923. Час був важкий. У Туркменістані почалася громадянська війна.

Батько поета був шкільним учителем, випускником Томського університету. Але в роки війни він став військовим комісаром, воював і загинув у 1929 році, коли хлопчикові виповнилося 6 років.

Мама Асадова - Лідія Іванівна, в дівоцтві Куртова - теж працювала вчителем у школі. Після смерті чоловіка вона переїхала разом з сином в Єкатеринбург (тоді Свердловськ), де жили її батьки та родичі.

10 років Асадов прожив на Уралі і вважає його своєю малою батьківщиною. Він багато подорожував по цьому краю і на творчості поета відбилася його любов до суворій природі цієї землі.

Вплив діда на формування особистості поета

Батьком Лідії Іванівни був Курдов Іван Калустовіч, "історичний дідусь", як називав його Е. Асадов. Біографія діда вельми насичена.

Він був знайомий з Миколою Гавриловичем Чернишевським, у якого працював секретарем-переписувачем. Саме Чернишевський напоумив його вступати в Казанський університет.

В університеті Іван Калустовіч знайомиться з ідеями революційного руху та його учасниками, такими як Ульянов Володимир. Бере участь в акціях протесту, організації нелегальних студентських бібліотек.

По закінченні природного факультету Казанського університету дід Асадова розподіляється на Урал, де займає посаду земського лікаря. Після революції він продовжує роботу вже завідувачем лікувальним відділом Губздрава.

Іван Курдов перейнявся філософським світоглядом Чернишевського і зумів передати його онукові. Дід палко любив людей, вірив у їх доброту і совість, був мужньою, вольовою людиною. І всі ці якості зумів успадкувати його онук.

Писати вірші Асадов почав у восьмирічному віці, ще навчаючись у школі. Також він захоплювався театральними постановками і відвідував драмгурток, керівником якого був Диковский Леонід Костянтинович. Він прославився як видатний педагог, режисер.

Шкільна біографія Асадова продовжилася вже в Москві, куди перевели працювати його маму. Після школи поет вибирав між театральним і літературним напрямками. Але рік випуску збігся з початком Великої Вітчизняної війни. Тому замість інституту Асадов відправився на фронт.

Військові роки

Рішення піти на війну було добровільним. Поет, не чекаючи офіційної повістки, пройшов навчання в підрозділі гвардійських мінометників під Москвою і відправився воювати на Волховський фронт як навідника міномета. Військова біографія Асадова наповнена подвигами і героїчними вчинками.

На фронті Асадов відзначився мужністю, відвагою та військової вправністю. Крім своїх обов'язків, він вивчив та інші. Тому коли під час бою в 1942 році був поранений командир гармати, Едуард зумів надати йому першу допомогу і продовжив бій вже самостійно як одночасно і командира, і навідника.

Причому впорався він з цими двома обов'язками на відмінно, зумівши під час цього ж бою запобігти знищенню всієї дивізії, потішив разом з водієм пожежа бойової машини. Далі він продовжив воювати в цьому ж підрозділі вже на двох посадах одночасно. І це абсолютно не заважало його творчості, він продовжував писати вірші.

У 1943 році поет закінчив військове училище і отримав звання лейтенанта. Причому за півроку Асадов пройшов дворічну програму цього навчального закладу і при випуску був нагороджений грамотою за відмінні успіхи.

Потім Едуард служив на Північнокавказьку фронті в якості начальника зв'язку дивізіону. Далі він був переведений на 4-й Український фронт на посаду помічника командира батареї. А потім і очолив батарею гвардійських мінометів.

Поранення

Бої поступово перемістилися до Криму. Один з боїв під Севастополем в 1944 році став фатальним для поета. Як же був поранений поет Асадов? Біографія його трагічна.

У цей день батарея Асадова була практично знищена ворогом. Однак зберігся запас снарядів. У той час як на сусідній вогневої точки запас снарядів був вичерпаний. Тому Асадов зважився на відчайдушний вчинок: транспортувати снаряди на сусідню батарею. Для цього йому довелося подолати довгий відкриту ділянку, який з усіх боків обстреливался ворогом.

Бойові товариші Едуарда характеризували його вчинок як справжній бойовий подвиг, здійснений заради людей, вони вважали, що саме Асадов переломив хід бою.

Під час цього рейсу поет був дуже важко поранений, осколок снаряда влучив йому в голову. Але це не зупинило бійця. Він доставив свій вантаж до місця призначення і тільки після цього вже знепритомнів.

Асадов був госпіталізований, пережив кілька операцій. У Московському госпіталі лікарі повідомили йому, що його зір відновити не вдалося. Поетові був лише 21 рік.

Нагороди

Біографія Асадова відзначена визнанням і нагородами як у воєнний, так і в мирний час.

За відвагу, проявлену у воєнні роки, Асадов був нагороджений медалями "За оборону Ленінграда", "За оборону Севастополя "," За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. ", А також орденами Леніна, Вітчизняної війни 1 ступеня, Червоної зірки. Жителі Севастополя удостоїли його звання" Почесний громадянин міста-героя Севастополь ". На честь Едуарда Асадова в Севастопольському музеї оформлений спеціальний стенд, на якому можна ознайомитися з його життєвим і творчим шляхом.

Уже в мирного життя в 90-е, 2000-ті роки поет отримав численні нагороди за розвиток вітчизняної літератури та розвиток міжнаціональних зв'язків. Це ордена Пошани, "За заслуги перед Вітчизною" 4 ступеня, Дружби народів.

У 1998 році Асадов стає Героєм Радянського Союзу.

Післявоєнна творчість

Отримана травма відбилася не тільки на фізичному здоров'ї Асадова. Вона наклала і певний відбиток в душі поета. Настав період депресії, але творчість переважило. Асадов продовжує писати. Як же складається в мирний час біографія Асадова? Цікаві факти пов'язані насамперед з творчістю поета.

Щоб зрозуміти, які ж його творчі здібності, Асадов відправляє свої твори на розгляд Чуковському, який у літературних колах прославився як жорсткий, але справедливий критик. Відповідь просто надихнув Едуарда: йому сказали, що він - справжній поет, і йому потрібно продовжувати писати. І це при тому, що практично на кожну строчку Чуковський написав своє зауваження.

Натхненний Асадов надходить у Літературний інститут імені А.М. Горького. Навчається просто відмінно, в 1951 році випускається з червоним дипломом.

Вже в роки навчання починає публікуватися. Спочатку в журналі "Огонек". Його перша робота там - поема "Знову в лад", яка ще й виграла першу премію на студентському конкурсі. Відразу після закінчення інституту виходить у світ перша збірка поета "Світла дорога". Асадов стає членом Спілки письменників, багато пише, подорожує по країні, організовує читацькі вечори, зустрічі.

Завдяки своїй творчості він стає дуже популярним. Людям зрозумілі, близькі його твори. Едуард Асадов стосується у своїх віршах найактуальніших тем, пише про справедливість, патріотизм, красі Батьківщини, вірності, любові. Люди писали йому листи, із задоволенням ходили на його концерти і, звичайно ж, купували його збірки, які, до речі, виходили стотисячними тиражами, проте не затримувалися в книгарнях. Близько 50 віршованих збірок випустив Едуард Асадов.

Біографія: дружина поета

Ще під час госпіталізації Асадова його відвідували як товариші, так і різні дівчата. Одна з них незабаром стала його дружиною. Однак цей шлюб протримався зовсім недовго, і пара розійшлася. Що говорить про те, чи був щасливий Асадов, біографія? Особисте життя поета склалося вже в 1961 році.

Зі своєю другою дружиною Розумовської Галиною Валентинівною Асадов познайомився на одному зі своїх концертів. Дівчина працювала в Москонцерте артисткою. Галина з натхненням декламувала вірші поета. Асадов з Розумовської спочатку подружилися, а потім ця дружба увінчалася міцним шлюбом, незважаючи на те, що поет ніколи не бачив свою дружину. Галина Валентинівна стала вірною супутницею всіх подорожей і творчих вечорів поета. Вона передруковувала начисто його вірші, подготавлявая їх до видання.

Асадов залишився вдівцем в 1997 році. Втіхою його стала внучка Христина. Христина закінчила філологічний факультет МГУ і працює викладачем італійської мови в МДІМВ.

Останніми роками

Свої останні роки поет провів під Москвою в селищі Красновідово. Помер він в результаті серцевого нападу в 2004 році і був похований поруч з дружиною і матір'ю на Кунцевському кладовищі. Остання воля поета про поховання його серця на горе Сапун не було виконане його родичами.

Але Асадов продовжує жити у своїх творах, в серцях мільйонів людей. Його творчість носить життєстверджуючий характер, і особливо воно популярне серед молоді. На його світлою, проникливою ліриці виросло вже не одне покоління нашої країни.