Володимир Рижков: біографія, фото, сім'я

Російський громадський діяч Рижков Володимир Олександрович, біографія якого починалася у віддаленій провінції, за два останні десятиліття зумів стати помітною фігурою на столичному політичному небосхилі. Увага до цього політику обумовлено його принциповою позицією по відношенню до правлячої влади.

Факти з біографії опозиційного політика

Рижков Володимир Олександрович (національність - росіянин), з'явився на світ у вересні 1966 року в невеликому містечку Рубцовську Алтайського краю. Виховувався в неповній сім'ї. Мати майбутнього політика працювала на адміністративних посадах в крайовому Управлінні культури. Закінчив історичний факультет Алтайського державного університету. Проходив дійсну службу в збройних силах. Вів викладацьку діяльність в університеті. Захистив кандидатську дисертацію з історії. Вів активну журналістську та громадську діяльність. Призначався на номенклатурні комсомольські посади.

У серпні 1991 року

Активним початком своєї політичної діяльності Володимир Рижков вважає серпневий путч 1 991 року. Крайові влади в Барнаулі виступили на підтримку заколотників. З перших же годин цієї події Рижков встав на сторону президента Єльцина і організував у місті великий мітинг протесту проти ГКЧП. Це відбувалося в той момент, коли ситуація ще була далека від визначеності і результат конфлікту міг бути будь-хто. Повалення крайової влади в Барнаулі після поразки путчу очолив саме молодий політик Володимир Рижков. Зростання антикомуністичних настроїв в ті роки був помітний в багатьох прошарках суспільства. І на цій хвилі злетіли вгору багато діячів, донині складові російську політичну еліту. У тому ж 1991 року Володимир Рижков був призначений віце-губернатором Алтайського краю. На той момент йому ледь виповнилося 25 років, і він був наймолодшим адміністратором такого рівня у всій країні.

У Державній думі

До першого складу Державної думи у грудні 1993 року серед інших був обраний і депутат Володимир Рижков. Біографія його з цього моменту тривала в Москві. У парламенту він пройшов від Алтайського краю за списками виборчого блоку "Вибір Росії". Всі чотири терміну в Державній думі Володимир Рижков був дуже впливовою постаттю. Обирався на посади віце-спікера і лідера парламентської фракції. Придбав широку популярність в країні завдяки своїм яскравим виступам з трибуни Державної думи. Активну законодавчу діяльність Володимир Рижков вів аж до 2007 року, коли скасування одномандатних округів не дозволила йому більше обиратися в якості незалежного депутата по Барнаульскому округу.

Після Державної думи

З початку двохтисячних років в країні починає розвиватися цілий ряд нових тенденцій в політичному та економічному житті. Разом з тим формується і опозиція цим процесам. Серед тих, хто не прийняв новий курс, був і Володимир Рижков. Політик засновує власну незалежну Республіканську партію Росії, в рамках якої намагається брати участь в офіційній політичного життя. Але проіснувала вона недовго і в березні 2007 року була з формальних підстав ліквідована рішенням Верховного суду. Володимир Рижков не визнав законності цього рішення і продовжував його оскаржувати в європейських судових інстанціях. Але шляхи в легальну політику були для нього закриті.

Позасистемна опозиція

Спільно з групою однодумців Володимир Рижков засновує суспільно-політичний рух "За Росію без свавілля і корупції". У число його лідерів увійшли такі видатні діячі, як Борис Нємцов, Володимир Мілов і Михайло Касьянов. Пізніше ця коаліція була перетворена в "Партію народної свободи". Але всі спроби отримати офіційний статус успіху не мали. Рижкову відмовляли в реєстрації партії. Ситуацію ускладнювало відсутність єдності з багатьох питань серед учасників та лідерів громадсько-політичного руху. При неможливості участі в парламентських виборах Володимир Рижков закликав до їх ігнорування або протестної волевиявленню за принципом "Голосуй проти всіх!" Але основу діяльності позасистемної опозиції становило доведення до громадської думки своїх поглядів на політичний курс країни. Здійснювалося це через засоби масової інформації та інтернет. Вуличні акції протесту були рідкісними. Скільки-небудь помітного впливу на політичну обстановку в країні, діяльність позасистемної опозиції не чинила. Згадок про неї в інформаційному просторі не було зовсім. І мало хто здогадувався про її існування.

Зима 2011-2012 року

Після оголошення результатів виборів до Державної думи в грудні 2011 року політична ситуація в країні різко загострилася. Це стало великою несподіванкою не тільки для влади, але й для більшості лідерів позасистемної опозиції. На стихійні мітинги в центрі столиці вийшли тисячі людей, не згодних з оголошеними результатами голосування. Зрозуміло, Володимир Рижков був у перших рядах протестуючих. Він активно виступав на мітингах і був учасником переговорів з представниками влади. Побічним ефектом цих подій був і той факт, що влада була змушена скасувати судове рішення про ліквідацію Республіканської партії Росії. Надалі вона увійшла до складу об'єднаної партії РПР-ПАРНАС. Це дозволяло політику повернутися в легальне поле діяльності, висуватися і брати участь у виборних процесах різних рівнів. Мабуть, це було єдиним реальним досягненням зимової протестної компанії.

Особисте життя політика

Характерною тенденцією нашого часу є активна участь членів сімей політичних діячів у різних ділових і фінансових структурах, що дозволяють в короткі терміни заробляти величезні стани. Досягається це за рахунок полегшеного доступу до фінансових потоків з бюджету та використання в корисливих цілях адміністративного впливу глав цих родин. А на всі питання громадськості з приводу раптового збагачення прийнято, не червоніючи, відповідати: "Моя дружина - талановитий підприємець". Або, наприклад: "Мої діти - повнолітні і живуть своїм життям". Рідкісним винятком, мабуть, є лише Рижков Володимир Олександрович, дружина якого вчилася з ним на одному курсі інституту. І ні в яку участь у бізнесі чи інших способів вилучення грошей з бюджету не помічена. Дружина Володимира Рижкова займається сімейними справами і виховує дочку. У політиці активної участі не приймає.