Коротка біографія Радищева Олександра Миколайовича. Цікаві факти про письменника

Радищев у своєму знаменитому творі писав про те, як нелюдяно поміщики обходяться зі своїми кріпаками. Він зазначав безправ'я народу і яке чиниться над ним насильство. Олександр Миколайович показав приклад бунту кріпаків, доведених до відчаю. За це йому довелося заплатити дуже дорого. Олександра Радищева відправили на заслання ... З усім цим і багатьом іншим вас познайомить біографія Радищева.

Походження Радищева

Почнемо з представлення нашого героя. Радищев Олександр Миколайович - відомий російський письменник, прихильник "просвітньої філософії". Біографія Радищева починається 31 серпня 1749 (за старим стилем - 20 серпня). Саме тоді з'явився на світ Олександр Миколайович. Радищев Афанасій Прокопович, дід майбутнього письменника, був одним з потішних Петра. Він дослужився до чину бригадира. Своєму синові Миколі Афанасій Петрович дав гарне виховання. Микола Опанасович Радищев був саратовським поміщиком. А Текля Степанівна, мати Олександра, була з родини Аргамакова, старовинного дворянського роду. Старшим сином її був Олександр Радищев. Біографія і творчість великого письменника прославили це прізвище.

Навчання в Повернемо Аблязова і в Москві

Маєток батька було розташоване у Верхньому Аблязова. Олександр вивчився російської грамоті по псалтир і часослову. Коли йому виповнилося 6 років, до нього приставили француза, проте вибір вчителя виявився невдалим. Як дізналися згодом, цей француз був швидким солдатом. Батько прийняв рішення відправити до Москви свого сина. Тут він був доручений турботам француза-гувернера, який раніше був радником руанского парламенту, однак йому довелося тікати від переслідувань Людовика XV.

Олександра в 1756 році віддали в дворянську гімназію, яка перебувала при Московському університеті. Шість років тривало навчання в ній. У Москві у вересні 1762 відбулася коронація Катерини II. Багато дворяни були підвищені в чинах з цієї нагоди. Біографія Радищева була відзначена важливим для нього подією 25 листопада: Олександр Миколайович був наданий в пажі.

Як Радищев потрапив за кордон

Він приїхав до Петербурга в січні 1764 і навчався в пажеському корпусі до 1766 г. Коли Катерина вирішила відправити для наукових занять в Лейпциг 12 молодих дворян, в числі яких - 6 пажів, які відзначилися успіхами у навчанні та поведінці, одним із щасливчиків став і Радищев . Коли студентів відправляли за кордон, Катерина II особисто написала інструкцію щодо того, чим їм слід займатися. Значні кошти були призначені на їх утримання - спочатку по 800 рублів, а з 1769 року - по тисячі на рік на кожного.

Життя в Лейпцигу

Однак майор Бокум, приставлений як вихователя до дворянам, втаював значні суми на свою користь, тому студенти потребували. Радищев, біографія якого нас цікавить, розповів про своє перебування за кордоном в "Житії Ф.В. Ушакова". Досить різноманітні були заняття молодих людей в Лейпцигу. Вони вивчали філософію, право, історію. Згідно з інструкцією Катерини II, студенти за бажанням могли займатися і "іншими науками". Радищев вибрав хімію і медицину. Він захопився ними не просто як любитель, а дуже серйозно. Олександр Миколайович навіть здав іспит на лікаря і згодом успішно займався лікуванням. Одними з улюблених його справ назавжди залишилися також заняття хімією. Радищев добре знав різні мови (латинська, французька, німецька). Пізніше він вивчив також італійську та англійську. Провівши в Лейпцигу 5 років, Радищев, як і його товариші, забув російську мову. Тому він почав займатися ним після повернення до Росії під керівництвом секретаря Катерини Храповицького.

Повернення в Петербург, служба в Сенаті

По закінченні навчання Олександр Миколайович став дуже освіченою людиною, яких у той час було не багато не тільки в нашій країні, але й у світі. У 1771 року Радищев повернувся до Петербурга. Незабаром він вступив на службу протоколістом в Сенат. У чині титулярного радника Олександр Миколайович недовго прослужив, оскільки заважало погане знання рідної мови, а також обтяжувало звернення начальства і товариство приказних.

Служба у штабі Брюсова і в Камерц-колегії, одруження

Радищев вирішив вступити до штаб генерал-аншефа Брюсова, що командував в Петербурзі. Він став обер-аудитором. Олександр Миколайович в 1775 році вийшов у відставку, дослужившись до чину секунд-майора. Рубанівський, один з товаришів його по Лейпцигу, познайомив Олександра Радищева з родиною старшого брата. На Ганні Василівні, дочки останнього, і одружився Олександр Миколайович.

У 1778 році він знову вступив на службу в Камерц-колегію на посаду ассесора. У 1788 році Радищева перевели в петербурзьку митницю. Він став помічником керуючого, а потім і керуючим. Як в митниці, так і в Камерц-колегії Олександр Радищев виділявся відданістю обов'язку, безкорисливістю, серйозним ставленням до своїх обов'язків.

Перші літературні праці

Читання і заняття російською мовою привели його в підсумку до власних літературним пробам. У 1773 році Радищев опублікував переклад твору Маблі, після чого став складати історію Сенату Росії, проте знищив написане.

Книга, що принесла популярність і стала фатальною

Біографія Радищева триває смертю його коханої дружини. Вона сталася в 1783 році. Після цього Олександр Миколайович вирішив зануритися в літературну роботу і знайти в ній заспокоєння. Він надрукував в 1789 році "Житіє Федора Васильовича Ушакова ...". Радищев, скориставшись указом імператриці про вільних друкарнях, завів у себе вдома власну і випустив в 1790 році головне свій твір під назвою "Подорож з Петербургу до Москви".

Відразу ж почала швидко розкуповуватися ця книга. Сміливі міркування Олександра Миколайовича про кріпосне право, а також інших явищах державного і суспільного життя того часу звернули увагу самої Катерини II, якій хтось підніс "Подорож ...".

Як цензура пропустила "Подорож ..."

Досить цікава біографія Радищева. Цікаві факти про нього численні. Їх не можна вмістити у формат однієї статті. Однак про одне з них неодмінно потрібно згадати. Книга Радищева була випущена з дозволу управи благочиння, тобто встановленої цензури. Однак проти автора все ж було розпочато переслідування. Як таке можливо? Справа в тому, що "Подорож ..." пройшло цензуру просто тому, що цензор подумав, що це путівник. Дійсно, на перший погляд може так здатися - глави твори називаються по місцях і містам. Цензор подивився лише зміст і не став вникати в книгу.

Арешт і вирок

Не відразу дізналися про те, хто автор твору, оскільки його ім'я в книзі не було вказано. Однак після арешту купця Зотова, в магазині якого продавався працю Радищева, дізналися, що саме Олександр Миколайович написав нещасливе твір і видав його. Радищева заарештували, а його справа "доручили" вести Шешковський. Імператриця забула про те, що Олександр Радищев навчався "природному праву" і за кордоном, і в пажеському корпусі, про те, що вона сама дозволяла проповідувати і проповідувала особисто принципи, про які було сказано в "Подорожі". Катерина II поставилася до твору Олександра Миколайовича з великим особистим роздратуванням. Імператриця особисто склала питання Радищеву і керувала через Безбородько всім справою.

Олександра Миколайовича посадили у фортецю, де його допитував Шешковський. Неодноразово заявляв про каяття, відмовлявся від написаної ним книги Радищев. Коротка біографія його, проте, не повинна упустити той факт, що у своїх свідченнях він часто виявляв ті самі погляди, які наводилися в його творі. Наш герой сподівався виразом каяття пом'якшити покарання, яке загрожувало йому. Однак не міг приховувати свої переконання Радищев.

Коротка біографія його подальших років цілком закономірна. Ясно, що доля Олександра Миколайовича була вирішена заздалегідь. Його визнали винним вже в указі про віддання під суд. Було вироблено короткий розслідування кримінальної палатою. Зміст його зазначено в листі Безбородько до графа Брюсу, головнокомандувачу в Петербурзі. Радищев був засуджений до смертної кари.

Пом'якшення долі

Переданий в Сенат, а потім і в Раду вирок був затверджений у двох цих інстанціях, після чого представлений імператриці. 4 вересня 1790 був випущений іменний указ, що визнавав Олександра Миколайовича винним у злочині посади підданого і присяги виданням цієї книги. Вина Олександра Радищева, як говорилося в ньому, така, що він заслуговує смертної кари. Однак по милосердю і на честь укладення мирного договору зі Швецією таке суворе покарання було замінено посиланням в Ілімськ острог, що знаходився в Сибіру. Йому слід пробути там 10 років. Негайно був приведений у виконання цей указ.

Важкі роки заслання

Важке час пережив Олександр Миколайович Радищев. Біографія його відзначена нелегкими випробуваннями відразу ж після винесення вироку. Заарештований влітку письменник був відвезений без теплого одягу з фортеці. Мабуть, Катерина II сподівалася, що Радищев, і без того важко переживає свій висновок, по дорозі загине. Відомо що Граф Воронцов відправив гроші тверскому губернатору для того, щоб Олександру Радищеву було куплено все необхідне для довгої дороги.

Олександр Миколайович Радищев, біографія якого триває в Илимском острозі, провів тут майже 5 років. Однак він не сумував. Радищев лікував місцевих жителів. Олександр Миколайович прищеплював віспу дітям, обладнав у себе вдома невеличку піч, де зайнявся випалюванням посуду. І, безумовно, він продовжив свою літературну діяльність.

Загальну увагу привернула до себе сумна доля такого відомого письменника, як Радищев Олександр Миколайович. Коротка біографія його не повинна упустити і того, що вирок, винесений йому, здавався неймовірним. Багато разів у суспільстві виникали чутки про те, що Олександр Миколайович прощений, що він скоро повернеться із заслання. Однак вони не виправдовувалися.

Взаємовідносини з Є.В. Рубановської

В Сибір до нього приїхала Є.В. Рубанівська, сестра його покійної дружини, і привезла з собою молодших дітей (для отримання освіти старші діти залишилися у рідних). Радищев в Ілімську зблизився з цією жінкою. Однак права обвінчатися вони не мали. Це прирівнювалося до кровозмішення і було порушенням церковних правил. На засланні Єлизавета Василівна народила Радищеву трьох дітей. Вона померла в 1797 році від застуди в Тобольську, при поверненні із заслання. Однак подвиг цієї жінки, яка передбачила декабристок, не тільки не був оцінений сучасниками. Навіть після смерті Єлизавети Василівни їх з Олександром Миколайовичем продовжували засуджувати. Коли Радищев повернувся додому, Микола Опанасович, його сліпий батько, відмовився прийняти онуків. Він сказав, що одружуватися на своячениці немислимо. Якби Радищев вибрав фортечну дівку, то він би прийняв її, а Єлизавету Василівну не може.

Повернення додому

Незабаром після воцаріння на престол імператор Павло повернув з Сибіру такого важливого суспільного діяча, як Радищев Олександр Миколайович. Коротка біографія його подальших років, однак, відзначена новими труднощами. Указ про помилування був складений 23 листопада 1796. Олександру Миколайовичу було наказано жити в селі Нємцові Калузької губернії, де перебував його маєток. За листуванням і поведінкою Радищева було доручено спостерігати губернатору. Олександр Миколайович після воцаріння імператора Олександра I отримав повну свободу. Його викликали до Петербурга. Тут став членом комісії зі складання різних законів Олександр Радищев. Коротка біографія його обривається зовсім несподівано. Як же це сталося? Зараз ви довідаєтеся про те, як загинув А.Н. Радищев. Біографія його завершується вельми незвично.

Смерть Радищева

Борн і Іллінський, сучасники Олександра Миколайовича, засвідчують, що переказ про його смерті вірно. Згідно з ним, Радищев подав проект про законодавчі перетвореннях. У ньому знову висувалося звільнення селян. Тоді граф Завадовський, секретар комісії, зробив Олександру Миколайовичу суворе навіювання за його думки, нагадавши йому про колишні його захоплення. Завадовський навіть згадав про сибірському засланні. Радищев, здоров'я якого було сильно засмучено, а нерви розбиті, був до такої міри вражений погрозами і доганою Завадського, що навіть вирішив покінчити з собою.

Олександр Миколайович випив отруту. Він помер у великих муках. Радищев помер в ніч на 12 вересня 1802. Поховали Олександра Миколайовича на Волковому кладовищі.

Заборона імені Радищева та реабілітація

Довго лежав заборону на імені такого великого письменника, як А.Н. Радищев. Коротка біографія його цікавить сьогодні багатьох, проте після смерті ім'я його практично не з'являлося у пресі. Кілька статей про Олександра Миколайовича були написані незабаром після його кончини, а потім в літературі майже зникло його ім'я. Дуже рідко воно згадувалося. Лише неповні і уривчасті дані наводилися про Радищева. Батюшков вніс Олександра Радищева в програму твори з словесності, складену ним. Тільки з 2-ї половини 1850-х років було знято заборону з імені Радищева. З цього часу у пресі стало з'являтися безліч статей про нього.

І донині дослідників привертає біографія Радищева. Короткий зміст його "Подорожі ..." знають багато наших співвітчизників. Все це говорить про безсмертя його як письменника.