Еліна Бистрицька: біографія, сім'я і фільмографія знаменитої актриси

Ця талановита актриса радянської епохи улюблена мільйонами глядачів. У неї неймовірна кількість прихильників по всій країні. Вона і зірка епохи, і залізна леді, і навіть найкрасивіша жінка минулого століття. Безперечно, велика Еліна Бистрицька гідна всіх цих епітетів. Шлях до слави був важкий і тернистий, але, завдяки своїй завзятості, наполегливості і цілеспрямованості, їй вдалося домогтися загального визнання на акторському терені. Звичайно ж, Еліна Бистрицька - це справжній приклад для наслідування, в першу чергу для тих, хто вирішив обрати професію артиста. Життєве кредо актриси - праця, праця і ще раз праця, причому 24 години на добу. Завдяки бажанню багато працювати їй вдалося домогтися успіху в житті. Як же це відбувалося? Розглянемо це питання в деталях.

Факти з біографії

Еліна Бистрицька - уродженка міста Києва, на світ вона з'явилася 4 квітня 1928. Батьки актриси займалися медичною справою. Вже з дитячих років їхня дочка почала проявляти інтерес до великого мистецтва, організувавши в домашніх умовах власний храм Мельпомени.

На цей вчинок дівчинку надихнув фільм «Чапаєв», після перегляду якого вона захотіла перенести кіношних персонажів з екрану на театральний майданчик. Ролі в постановці дісталися двоюрідному братові Бистрицької і її подрузі. Справедливості заради слід зазначити, що коло інтересів у юної леді не був «дівочим» - вона не любила грати в ляльки, а із задоволенням стріляла з рогатки і катала більярдні кулі.

Передвоєнні роки Еліна Бистрицька провела в населеному пункті Ніжин, куди перевели служити її батька - Авраама Петровича, який обіймав посаду капітана медичної служби. Однак незабаром місто бомблять, а її родину евакуюють в Астрахань, де своє дозвілля вона присвячує курсам медичних сестер, поєднуючи навчання в школі і роботу санітаркою в пересувному евакогоспіталі. Біографія Еліни Бистрицької надзвичайно цікава і примітна.

Несостоявшаяся медсестра

В останні роки війни сім'я майбутньої актриси повертається до Ніжина, і молода Еліна вирішує вступати в медичний технікум. Але, навіть вивчаючи анатомію людини, дівчина не забуває приділяти час мистецтву перевтілення, відвідуючи місцевий драмгурток. Причому її виступу на сцені глядачі відзначають бурхливими оваціями.

Після закінчення технікуму Бистрицька Еліна раптом усвідомлює, що медицина - це не її стезя, і хорошого медпрацівника з неї не вийде. Дівчина розуміє, що вона народжена для театральної сцени. Батько її прагнення вчитися акторській майстерності не поділяє і, тим не менш, погоджується їхати разом з дочкою в Київ, яка твердо вирішила вступати в «театральний». Біографія Еліни Бистрицької нібито починається заново. Але не тут-то було. Авраам Петрович підмовляє ректора вузу, щоб той пояснив дочки, що у неї немає таланту до лицедійства. Той противитися не став, і в підсумку дівчина відмовилася від кар'єри актриси.

Несостоявшаяся вчителька

Після провалу в театральному вона подає документи в педагогічний і стає студенткою філфаку. Але й навчаючись в цьому вузі, Бистрицька Еліна не забуває про «велике», займаючись в музичній школі балетом і організовуючи власний танцювальний гурток. З часом дівчина розуміє, що і професія педагога - це не її покликання.

Навчання в театральному вузі

У 1948 році Еліна Бистрицька, фото якої ще не прикрашали сторінки радянських газет, знову їде в українську столицю і штурмує інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, з успіхом складає іспити і зараховується на курс Л. А. Олійника. З перших днів навчання Бистрицька показала себе старанною студенткою і за це була нагороджена поїздкою до Москви. А от спілкування з однокурсниками їй давалося важко.

Багато юнаків намагалися доглядати за красунею, причому не завжди в допустимій формі, і дівчині нерідко доводилося на вульгарність відповідати ляпасами.

Трудові будні

Після отримання диплома Бистрицьку направляють в Херсонський драматичний театр. Режисер Морозенко відразу ж звернув увагу на красуню Еліну і, безпардонно вказавши на неї пальцем, запросив її в ресторан. Природно, гордовита Бистрицька присікла вульгарні наміри режисера. Незабаром їй довелося шукати нову роботу.

Робота в театрі

Через якийсь час Еліна зараховують до Вільнюського драмтеатр. Її дебютна роль - образ Тані в однойменній п'єсі Арбузова. Вона блискуче перевтілилася в медика, будучи чудово знайома з цією професією по евакогоспіталь. Також режисери довірили їй ролі в спектаклях «Аленький цветочек», «Роки мандрівок», «Порт-Артур».

У 1958 році збувається її потаємна мрія - увійти в трупу Малого театру. У той час вона вже знаменитість в кіно, але в храмі Мельпомени їй знову доводиться доводити, що Бистрицька - талановита актриса. Перший образ, зіграний в Малому театрі - це леді Віндермієр в постановці О. Уайльда «Віяло Віндермієр». За роки служіння театру Еліна пощастило працювати з такими іменитими режисерами, як Борис Бабочкін, Віктор Комиссаржевский, Петро Фоменко, Леонід Варпаховський.

Її партнерами по сцені були Микола Анненков, Михайло Жаров, Віра Пашенна. Вона завжди намагалася вчитися чомусь новому у своїх колег.

Робота в кіно

І звичайно ж, для багатьох Еліна Бистрицька - це найбільша актриса радянського кіно. Всі її ролі - яскраві, надзвичайні і запам'ятовуються. Дебютна роль Еліна в кіно повинна була відбутися в 1948 році. На київській кіностудії їй довірили епізодичну роль у кінострічці Ігоря Савченка «Тарас Шевченко». Проте в день зйомок сталося непередбачене. Її героїня повинна була виконати завзятий танець в хороводі з іншими красунями. Але чомусь їй видали чорні чобітки, в той час як у всіх дівчат - червоні. Режисер, помітивши це, попросив замінити Бистрицьку.

Проте вже через два роки фортуна посміхнулася молодій актрисі. Режисер Володимир Браун віддав роль Лени Алексєєнко у фільмі «Мирні дні» саме Еліна. Перша робота актриси мала надзвичайний успіх у глядача, хоча роль їй дісталося однопланова.

«Незакінчена повість»

У 1954 році Бистрицької запропонували образи відразу в двох кінокартинах: «Дванадцята ніч» (режисер Фрід) і «Незакінчена повість» (режисер Ермлер). У підсумку перед актрисою постала дилема - яку роль вибрати?

Вона воліла зіграти в другій картині роль доктора Єлизавети Максимівни. Робота над нею була досить складною і насамперед тому, що до свого партнера по картині - Сергію Бондарчуку - вона не відчувала величезній симпатії. «Незакінчена повість» вийшла на екрани в 1955 році і відразу ж полюбилася радянським глядачем - підкупила та реалістичність любовної історії, яку зумів показати режисер. З цього моменту актрису починають впізнавати на вулиці. Еліна Бистрицька, фото з автографом якої тепер хоче мати кожен, стає зіркою радянського телеекрану. Героїні Олені Максимівні наслідували, ставили в приклад, називали дівчаток у її честь, а професія лікаря ставала найпрестижнішою. У 1955 році Еліна Бистрицька, фільми за участю якої стають найкасовішими, визнається радянськими ЗМІ найкращою актрисою країни.

"Тихий Дон"

Ще більшу славу Еліні Бистрицької принесла робота у фільмі Сергія Герасимова «Тихий Дон». Режисер особисто викладав їй уроки акторської майстерності. Він не терпів халтури на знімальному майданчику, роблячи максимум зусиль для того, щоб актори грали свої ролі максимально природно. Еліна Герасимов допоміг зосередити увагу на головному в образі Ксенії: носити воду в коромислі, їздити верхи на коні, говорити на місцевому діалекті і багато іншого. Бистрицька освоїла цю науку, і після виходу на екрани козаки нарекли актрису Ксенією Донський. Зіграний образ коханої Григорія Мелехова зробив Бистрицьку почесною козачкою.

Акторська слава Еліна росла як сніжний ком: їй навіть пропонували зніматися в кіно зарубіжні режисери, але їх планам не судилося реалізуватися - спілка кінематографістів займав радикальну позицію в цьому питанні.

Ще одна значуща робота актриси - це кінострічка «Микола Бауман», де Бистрицька блискуче зіграла образ Марії Андреєвої. Після цього в кар'єрі актриси наступила творча перерва, який тривав чверть століття. Але за цей період ніхто не забув, що існує народна артистка СРСР Еліна Бистрицька, фільми за участю якої регулярно демонструвалися на блакитному екрані.

Особисте життя

Актриса ніколи не відчувала дефіциту чоловічої уваги. Багато представників сильної статі пропонували їй дружбу. Однак отримати прихильність гордої дівчини нікому не вдавалося.

Кого ж вибрала собі в чоловіки Еліна Бистрицька? Сім'я у актриси вийшла з партійним працівником Миколою Патолічева, який був її на два десятки старший за віком. Чоловік Еліна займав значущі посади в радянському уряді, він був освіченою людиною і розумним співрозмовником.

Сьогодні вона живе одна. Родичів у Бистрицької немає. Але вона не сумує, вважає себе щасливою людиною. Що головне в житті для такої найбільшої актриси, як Еліна Бистрицька? Діти! І хоча вона не зазнала повною мірою почуття материнства, вона компенсує це любов'ю до своїх учнів, яким викладає ази акторської майстерності.

Актриса має безліч регалій, займається громадською діяльністю, грає в більярд, слухає класичну музику, стріляє в тире і читає книги по парапсихології.