Українська вишиванка чоловіча, жіноча, дитяча. Український національний одяг

Кожен народ славиться своїми особливими традиціями. Але, напевно, ніщо так не передає особливості менталітету того чи іншого регіону, як національне вбрання.

Ніякої інший наряд так не асоціюється з Україною, як традиційна вишита сорочка. Мистецтвом прикрашати одяг різними орнаментами володіють багато народи, але українська вишиванка - це не просто гарні візерунки, а ціла система символів і знаків, які мають особливий сенс для українців.

Історія вишиванки

Традиція прикрашати одяг різної вишивкою є практично у всіх народів світу. Так, ще за часів Стародавньої Греції у скіфів було прийнято наносити особливий малюнок на сорочки як воїнів, так і звичайних мешканців.

На території України, в Черкаської області, археологи виявили малюнки, датовані 6 століттям н. е., на яких зображені чоловіки у вишитих сорочках. Однак у давніх літописах сторіччями до цього зазначено, що вже тоді народ на території сучасної України носив особливий одяг з вишитим малюнком. Але, на жаль, добре збереглися тільки зразки вишиванок останніх століть, які зараз можна побачити в різних музеях.

Уміння вишивати дуже цінувалося, і майстри вишиванок завжди були в пошані. Вишивали дівчата, жінки та бабусі, які передавали знання своїм дітям і онукам.

Прикрашали вишивкою як повсякденну, так ритуальний одяг, сорочки, сукні, хустки, рушники. Більше того - прикрашена орнаментом одяг був у кожному будинку. І чим «пишніше» і деталізувати був малюнок, тим кращою господинею вважалася майстриня.

Особливий орнамент, який відрізняється в залежності від регіону країни, мав оберігати людину від злих духів, приносити здоров'я, щастя й удачу. Так, дітям при народженні обов'язково дарували вишиванку, щоб уберегти від злого ока.

Традиційні орнаменти

Всі традиційні українські візерунки діляться на 3 великі групи: геометричні, рослинні і тваринні. І незважаючи на те, що у кожного регіону були свої особливості вишивки, деякі були рівнозначні для всього народу.

Геометричні символи беруть свій початок з язичництва і є загальними для всіх слов'янських народів. Так, вишитий хрест у колі - символ очищує світ від зла сонця, ромб - жіночий символ, що приносить успіх і процвітання, горизонтальні лінії - це знаки землі і родючості, а хвилясті - води і життєвої енергії.

Рослинні орнаменти вишивали для різних цілей. Листя дуба - для сили, виноград - для благополуччя, калина була символом краси. Тільки природа може дати все найкраще, тому її шанували і зображували на тканинах для того, щоб і носій міг принести в своє життя тільки хороше. Українська жіноча вишиванка найчастіше була прикрашена саме квітами, листям і ягодами.

Зображення тварин часто захищали людей від злих сил. А птахи в основному відображали хороші вести і події, які відбуваються або будуть відбуватися в житті людей.

Кольори і шви вишиванки

За деякими відомостями, способів вишивки було кілька десятків. Проте з часом український народний одяг стала традиційно прикрашатися за допомогою декількох технік: хрестик, напів-хрестик, «уперед голкою» і гладь. Кожен з швів був характерний для різних композицій та окремих регіонів країни.

Величезне значення мав і колір ниток, якими прикрашалася українська сорочка вишиванка. Червоне - то любов і захист, блакитний - душа і небо, зелений - життя, чорний - смерть. В залежності від регіону змінювалися і матеріали полотна, шви, і додавалися кольору: жовтий, золотий, коричневий. Але традиційні червоний і чорний практично завжди присутні на вишитих виробах.

Вишиванки західних областей

Орнаменти відрізнялися не тільки в різних областях, а й у сусідніх селах. Нерідко в традиції вкладали історію регіону, його настрої і переживання.

Так, для Карпатського регіону (Закарпаття, Львів, Івано-Франківськ та Чернівці) характерні як щільні, так і «легкі» малюнки.

У Львові прийнято вишивати дрібні візерунки чорними нитками так, щоб була видна основа. Тут використовують разом і геометричні, і квіткові мотиви.

Трохи щільніше і яскравіше прикрашають національний одяг в Чернівецької області: великі квіти вишивають гладдю або хрестиком чорними, бордовими і навіть золотими нитками

У Закарпатті та Івано-Франківській області прийнято «перекривати» геометричним візерунком полотно і використовувати всю національну гаму кольорів.

У Поліссі (Волинська, Рівненська та Житомирська області) вишиванки відрізняються від інших чіткою геометрією і повторюваним візерунком.

Для Волинського та Рівненського регіонів характерна вишивка білими нитками. Тут візерунки на національному одязі досить дрібні й деталізовані.

У Житомирській області українська вишиванка прикрашається ще й рослинними мотивами: бутонами квітів і хитромудрими листям. Крім чорного використовують червоний і зелений кольори.

Регіони Поділля (Тернопіль, Хмельницький та Вінниця) передали через свою вишивку і складну історію території. Тамтешні міста і села часто ставали полем битви і піддавалися нападам ворогів.

Так, Тернопільську та Хмельницьку національний одяг прикрашали важкої темної вишивкою товстими нитками. Переважав чорний колір і строгі геометричні лінії.

Основні кольори вишиванок з Вінницької області - це чорний і червоний, однак тут візерунок вже трохи прозоріше і дрібніше.

Центральна і Північна Україна

Центральний регіон (Чернігівська, Київська, Черкаська та Кіровоградська області) - це пишні та деталізовані візерунки, найчастіше червоного і чорного кольорів. Тут частіше можна зустріти рослинні мотиви, які хитромудро переплітаються між собою.

У Київській, Черкаській і Кіровоградській областях рослинні мотиви складають продуману і деталізовану композицію. Грона винограду з вусиками, хміль (символ молодості) - все червоними і чорними нитками.

А ось Чернігівські вишиванки по праву можна вважати самими «багатими» на Україні. Традиційно весь візерунок був дуже невеликий і деталізованим. Майстрині працювали над такими сорочками дуже довго, намагаючись сфотографувати на них кожен символ і вкласти в них всю душу.

Традиційні для Полтавського та Сумського регіонів вважався вишитий гладдю білими і чорними нитками дрібний візерунок. Межі композицій виділяли тонкої чорної ниткою.

Національний одяг східного регіону

Харківські умільці використовували в основному традиції центральної України. Тут зустрічаються і рослинні мотиви, виконані досить грубою ниткою, завдяки чому малюнок виходив об'ємний. Також, крім чорного і білого, використовували і червоний колір.

У Луганській і Донецькій областях візерунки теж схожі з центральними регіонами: досить невеликий малюнок з геометричним і квітковим орнаментом. Однак тут, на відміну від багатьох інших регіонів, прижився ще і синій колір.

Основні кольори Дніпропетровських і Запорізьких регіонів - червоний і чорний. Тут поширені чіткі і прості візерунки, якими найчастіше прикрашали вороти і рукави.

Вишиванки південного краю

В Одеській, Миколаївській та Херсонській областях традиційним був не тільки орнамент, а й особливі форми сорочок.

Так, в Миколаївській області були особливі коміри і чотирикутний виріз, а сорочку не збирали у зап'ясть. Переважають рослинні мотиви, червоні, чорні і сині кольори.

В Одеській області українська вишиванка збиралася і у рукавів, і на комірі. Традиційно переважав геометричний і рослинний орнамент, який наносили на нижню частину рукавів, а по їх краю вишивали тонку смужку. Основні кольори - червоний, синій, чорний і жовтий.

Українські сорочки вишиванки в Херсонській області прикрашали зображеннями різних рослин, вишитими червоним і чорним кольором.

Жіноча і чоловіча вишиванка

Дівчата вишивали одяг і собі, і своїм обранцям, і дітям. Оскільки в домі господиня - це берегиня домашнього вогнища, то на її плечі лягала обов'язок захистити всіх близьких від злих сил, передати їм всю свою любов. Тому вишивали в будь-яку вільну хвилину, скрізь і завжди.

Українська жіноча вишиванка найчастіше прикрашалася рослинними мотивами. Відрізнявся і колір малюнка: синій або білий, причому перший - для жінок постарше. А ось вишита білим по білому - та сорочка, яка повинна була бути у всіх дівчат. Українські сукні вишиванки прикрашали так само, як і сорочки, але окремо лінію малюнка робили знизу спідниці.

Для чоловіків традиційними вважалися білі сорочки з деталізованим малюнком. Воно й не дивно: по-перше, візерунок повинен був захищати чоловіка на полі бою, а по-друге, це показник того, що його дружина - хороша господиня. Крім чорного і червоного кольорів, вишивали і синьо-червоні візерунки - єдиний варіант, коли на чоловічий вишиванці може бути синій колір.

Дівчата вишивали і повсякденну, і святковий одяг, чоловічі, дитячі вишиванки, сукні, хустки, весільні рушники, в деяких регіонах - навіть пояса.

Полотно майже завжди брали біле. Сучасні чорні вишиванки - це абсолютно абсурдне явище, їх не вишивали навіть під час воєн. Справжня сорочка повинна бути білою або сірою, ідеально чистою і цілою.

Сучасна українська вишиванка

Починаючи з кінця 19 століття вишиванки починають носити з повсякденним європейської одягом. У той час так почали одягатися представники української інтелігенції, щоб підкреслити свою приналежність до народу.

Також змінилося і ставлення до вишивання в загальному як до ремесла. Все частіше молоді люди воліли купувати вишиванки, вишиті на спеціальних верстатах.

За часів Другої світової війни були знищені безліч музеїв, в яких зберігалася старовинна український народний одяг. Тому сьогодні зустріти таку історичну реліквію досить складно.

Через великого попиту на Україні на такий одяг сьогодні часто зустрічаються «неправильні» вишиванки. Нерідко на сорочках можна зустріти неіснуючий або невідповідний візерунок, наприклад такий, що традиційно вишивають на хустках або весільних рушниках. Також часто вибирають невідповідні по підлозі або віком кольору, прикрашають дитячі сорочки символами родючості. Правильні традиції зберегли хіба що ті умільці, чиї знання передаються з покоління в покоління.

Кілька фактів про вишиванки

• Геометричні візерунки залишилися від язичницьких традицій, а рослинні і тваринні з'явилися набагато пізніше.
• За легендою, чумак довіряв прати свою сорочку тільки своїй обраниці - на знак вірності і нескінченної любові. Також дівчина мала право прати вишиванку тільки свого чоловіка.
• Найбільш незвичайними вважаються вишиванки міста Борша (Тернопільська область). Це пов'язано з тим, що на цю місцевість часто нападали татари, грабували і вбивали жителів. За легендою, під час одного з набігів вони вбили практично всіх чоловіків у місті, після чого багато років поспіль жінки вишивали тільки чорні щільні візерунки - на знак горя і скорботи за померлими.
• Нерідко, коли хлопець не знав, яку з дівчат вибрати собі в дружини, то знайомився з її «гардеробом»: чим більше у неї вишитого одягу, тим краще вона в побуті, а значить - ідеальна обраниця.
• Вчити вишивати починали вже з 6 років, і незабаром дівчина була зобов'язана вишити собі хоча б одну сорочку. Чоловіча вишиванка готувалася ще до весілля і використовувалася як весільний рушник.