Актриса Тетяна Панкова: фільмографія і цікаві факти з життя

27 грудня 1916 у інженера-технолога Петра Ілліча Панкова і педагога-математика Зінаїди Андріївни Чижової народилася дочка. Батьки назвали її Тетяною.

Батьки актриси

Поява дитини сталася в м Петербурзі. Крім Тетяни, у Зінаїди Андріївни і Петра Ілліча були ще одна дочка і два сини.

Сімейство Панкова, незважаючи на далекі від творчості професії батьків, було великим шанувальником сценічного мистецтва, можна навіть сказати, що дух театру жив у їхній квартирі. Петро Ілліч дуже любив поезію, володів великим артистизмом і нерідко читав дітям різноманітні вірші, навіть на свій лад перероблені народні казки. Разом з тим ні батько, ні мати Тетяни Петрівни не бажали для своєї дочки майбутнього, пов'язаного з мистецтвом. Вони воліли, щоб вона і інші діти оволоділи який-небудь професією, до якої оточуючі будуть ставитися з більшою серйозністю.

В результаті їх побажання не збулися, а пов'язала свою долю з театром не тільки Панкова Тетяна, роки життя якої пролетіли на сцені і в кіно, але і всі інші діти Зінаїди Андріївни і Петра Ілліча.

Брати і сестра

Багато в чому цьому послужив старший брат Тетяни - Василь, який настільки був закоханий у театральне мистецтво, що передав цю свою захопленість і рештою дітлахам. Василь першого потрапив на сцену, йому пощастило зіграти у Великому драматичному театрі. Величезну підтримку в цьому чинила сім'я, будучи постійним глядачем не тільки на прем'єрах, але навіть на всіх генеральних репетиціях Василя. Пізніше він став артистом театру Червонопрапорного Балтійського флоту, але в кінці літа 1941 року, майже на самому початку Великої Вітчизняної війни, був убитий.

Молодша сестра Тетяни Петрівни Ніна теж досить успішно грала на сцені Великого драматичного театру, паралельно займалася викладацькою діяльністю в ГІТІСі.

Молодший брат Павло, як Ніна та Василь, теж став актором. Як і вони, він грав у Великому драматичному театрі, став досить відомим актором, зігравши вдалу роль у виставі «Міщани» (Тетерів), який був поставлений Товстоноговим Г. Крім цього Павло багато знімався в кіно. Помер він у 1978 році.

Подружжя

За час свого життя три рази була заміжня Панкова Тетяна. Особисте життя її була насиченою та цікавою. Перший шлюб був з актором Великого Драматичного театру Шляпніковим Борисом, який служив разом з її старшим братом Василем. Разом з ним він і загинув під час війни.

Пізніше Панкова Тетяна Петрівна, актриса, яка вже стала відомою, пов'язала своє життя узами шлюбу з іншим артистом, Назаровим Костянтином. Познайомилися вони в Малому театрі, де той починав грати. Потім Назаров перейшов в Театр юного глядача, пробував свої сили в кінофільмах. Розлучення акторів стався через пристрасть Назарова до алкоголю.

Третім чоловіком Тетяни Петрівни став учений, кандидат мистецтвознавчих наук, Агарков Олег Михайлович, який працював диригентом і главою Оперної студії інституту імені Гнесіних. Улюбленими композиторами Олега Михайловича були Бетховен, Прокоф'єв, Моцарт, яких він постійно слухав будинку, прищеплюючи любов до великих музикантів і своїй дружині. Помер О. М. Агарков в 1987 році.

Школа

Дивно, але крім того, що Тетяна Панкова ще в школі стала займатися своєю майбутньою професією, тобто брати участь у шкільних спектаклях та інших подібних заходах, вона ще й непогано розбиралася в математичних науках. Так, вона навіть посіла перше місце по Радянському Союзу в олімпіаді серед дівчат! Ймовірно, професія матері все ж позначилася на дівчинці.

І все-таки Тетяну Петрівну дещо зупиняло, гальмувало на шляху до сцени. Це була її зовнішність. Дійсно, актриса не була красунею.

Вищі навчальні заклади

Закінчивши середню школу, Тетяна Петрівна надходить до Ленінградського університету. Однак через деякий час усвідомлює, що наукова робота не є сенсом її життя, тому фізико-математичний факультет вона кидає і переводиться в Політехнічний інститут, де продовжує навчатися на відділенні металургії. Тим не менш, закінчивши в 1939 році цей навчальний заклад і отримавши відповідний диплом, Тетяна Петрівна їде до Москви. Її метою стає надходження в Щепкинское училище, створене при Малому театрі.

Приводом до такого вибору училища стало те, що до цього, ще в Ленінграді, Тетяна потрапила на виступ трупи з Малого театру. Гра його акторів, зокрема, Н. Рибникова, настільки вразили актрису, що ні про які інші навчальних закладах вона й чути не хотіла.

Надходження в училище

Віддаючи данину своєму самолюбству, Тетяна Петрівна після прибуття до столиці вирішила здати іспити не тільки в те училище, яке вибрала спочатку. Вона спробувала свої сили і на іспитах в Щукінському училищі, і в студії при Реалістичному і Камерному театрах. І треба відзначити, що у всіх цих закладах актриса була прийнята. Незважаючи на це все-таки Тетяна йде навчатися в Щепкинское.

Викладачами майбутньої актриси стають двоє чудових людей - Грузинський А. П. і Зубов К. А.

Фронтові будні

Так сталося, що час навчання в Щепкинському училище довелося на період війни, тому й навчальний заклад, і Малий театр були тимчасово перенесені у м Челябінськ. Там і відбулася початкова роль, яку виконала Тетяна Панкова. Актриса зіграла бабу Василину в поданні за романом Л. Толстого «Вітчизняна війна 1812 року».

Пізніше адміністрацією Малого театру був створений так званий фронтовий філія, в який негайно записалася і Панкова. Разом з трупою вона об'їздила весь фронт, доводилося ставити спектаклі перед солдатами і грати по 7-8 годин, і не на яких-небудь сценах або підмостках, а прямо на перевозили акторів вантажівках. Іноді навіть бувало, що вистава за участю актриси проводилося буквально за півкілометра від розташування ворожих сил.

Таким чином, Тетяна Панкова провела на фронті 2 довгих роки, допомагаючи бійцям відчути себе потрібними країні, даючи їм згадати про мирний час, про своїх близьких, про рідних місцях. Це були важкі роки, але Тетяна ніколи не сумувала, а в хвилини слабкості думала про те, що дарує людям невеликий відпочинок і можливість відволіктися від жорстокої дійсності. За цей час вона зіграла в таких чудових комедійних постановках, як «Ювілей» за Чеховим, «Одруження Бальзамінова», «Не в свої сани не сідай» за Островським. За образ Аріни Федотівни в останньому поданні Панкова була удостоєна премії на Московському огляді фронтових театрів. Крім цього, роки діяльності на фронті принесли Тетяні Петрівні і військову нагороду «За оборону Радянського Заполяр'я».

Повернення з фронту

1943 став для актриси визначальним все її подальше існування - її прийняли до складу Малого театру. До закінчення свого життя вона пропрацювала тут. Трудовий стаж в Малому театрі склав у неї 68 років.

У ті суворі військові дні Панкову відкликали з фронтового театру, вона повернулася до столиці. Повернення актриси було затьмарене загибеллю батька з матір'ю в блокадному Ленінграді. Мати і батько так і не змогли побачити улюблену дочку на театральній арені. Незважаючи на таке горе, Тетяна Петрівна продовжила працювати, що, можливо, і допомогло впоратися з навалилася горем. Посприяло цьому і нова постановка Погодіна Миколи «Створення світу». Занурившись з головою в мистецтво, Тетяна нібито знайшла нові сили. У п'єсі Панкова зіграла стару Семенівну, тому як не любила виконувати молоденьких героїнь. Навіть найперші образи Тетяна Петрівна отримувала вікові. Щоб грати подібні сценічні образи, потрібно було мати професійність і особливий дар, який був у актриси.

Вікові ролі актриси

Слід зазначити, що на такі ролі за звичаєм ставилися «знамениті старухи», яких було достатньо в складі Малого театру. У цій системі відбору акторів Тетяні Панкової потрібно було не тільки проявляти терпіння, але і бути готовою до самопожертви. У будь-який момент актриса повинна була бути готовою отримати випадкову роль.

Один з її викладачів К. А. Зубов говорив, що якщо вона буде навчатися за його методикою, то пройде школу і зможе отримати всяку роль в первинному складі. Але якщо вона бажає пройти університет, то їй потрібно «йти за бабами».

Тетяна Петрівна, слухаючись настанови досвідченого викладача, так і надходила. Від Пашенної В. Н. їй дісталися такі персонажі: Кукушкіна з п'єси «Прибуткове місце», Старицька з «Івана Грозного», Кабаниха з «Грози». Від знаменитої актриси Шатрової Е. М. Панкова отримала ролі Волоховой з постановки «Цар Федір Іоаннович» і Мотрони з «Владі темряви». Примітно, що, граючи отримані від інших акторів персонажі, Тетяна Петрівна Панкова зовсім не зображувала їх так само, як і попередні актриси, а навпаки, вносила якісь свої індивідуальні особливості в кожного героя. При цьому вона намагалася, щоб її персонажі гармоніювали з подіями на сцені. Тетяні Петрівні постійно були цікаві такі ролі, наповнені життєвими нюансами, різноманіттям емоцій.

Характер героїв Панкової

У своєму улюбленому театрі за власне життя вона взяла участь більш ніж у ста постановках. Тетяна Панкова - актриса, яку по праву можна віднести до одних з найбільш самобутніх артистів того часу. Від майстрів жанру, грали до неї, вона увібрала в себе все найкраще. Це і виразність мови героїв, і змістовність, полнозвучность типажів, і весела стихія виконання, і багато-багато іншого. У персонажах актриси відчувалися драматичність і пронизлива специфічність, легкість і спадщина знаменитих «стариків» відомого театру, неповторна гармонійність. Все це зробило майстром акторського мистецтва саму Панкову, яка могла б зіграти будь-який жанр, від комедії до драми.

Кіно

Знімалася паралельно з театральним творчістю актриса і в кіно. Як і на сцені, Панкова Тетяна Петрівна, фільмографія якої включає в себе досить велику кількість кіноролей, віддавалася цілком своїй роботі. Першою її опублікованій роллю був непримітний персонаж кравчині, що говорив всього одну маленьку фразу. Після режисер Анненський став постійно кликати актрису на зйомки.

Тетяна Панкова, фільми за участю якої несуть незрозуміле душевне заспокоєння, і сама полюбила кіно, воно їй допомогло стати зібраної і більш відповідальною. Однією з найбільш значущих, відмінно зіграних кіноролей була княгиня Анненкова у фільмі, поставленому режисером В. Мотиль. Цей персонаж приніс актрисі вдячність і впізнаваність серед шанувальників кінематографа.

Серед багатьох інших ролей у Панкової в багажі є й такі, як образ Анни Терентьевой в художньому фільмі «Медовий місяць», персонаж тітоньки у фільмі «Самозванці», пані Стороженко з кінофільму «Хуторок в степу».

Активна діяльність

До передсмертних днів працювала, репетирувала, а понад те, ще й полягала в Союзі театральних діячів Панкова Тетяна. Цікаві факти про неї: дуже любила подорожі, побувала в різних країнах, у тому числі в Китаї, Індії, практично у всіх країнах Європи, займалася гірським туризмом. Неймовірна кількість нагород, медалей вона отримала за роки роботи, в числі яких і нагороди за участь у Великій Вітчизняній війні. Людей до Панкової манила її простота у спілкуванні, безвідмовність у допомозі. Взагалі, актриса була вельми діяльною людиною, їй як нікому іншому підходить відома приказка «Рух - життя». Навіть у свої 94 роки Панкова Тетяна, фото якої встановлено на дошці великих акторів Малого театру, виходила і грала на сцені з такою ж самовіддачею, як і в молоді роки.

9 липня 2011 Панкова Тетяна Петрівна померла в Москві. Похорон великої, легендарної і улюбленої багатьма актриси відбулися на Введенському кладовищі в столиці.