Михайло Богданович Барклай-де-Толлі: коротка біографія, основні дати і події його життя

До цих пір ведуться суперечки про точне місце і час народження Михайла Барклая-де-Толлі. Це пов'язано з відсутністю джерел, які зачіпають найперший період життя видатного полководця.

Походження

Згідно з офіційною біографією, яка фігурує в більшості підручників і довідників, Михайло Богданович народився 16 грудня 1761. Це сталося в невеличкому литовському маєток Памушісе. Дана територія належала Курляндського герцогства, яке було подвассальним по відношенню до Речі Посполитої. У 1795 році цей регіон Литви разом з маєтком став частиною Росії, відповідно до третього розділу Польщі.

Але ще задовго до цього батько відвіз дитину на виховання до родичів у Санкт-Петербург. Барклай-де-Толлі, національність якого може трактуватися по-різному, мав Норман-німецьке коріння. Його предки переїхали до Риги з Німеччини. Дід Михайла навіть був бургомістром цього міста. Батько ж майбутнього полководця служив в російській армії і вийшов у відставку в званні поручика і отримавши дворянський статус. У родині хлопчика звали на німецький манер - Міхаель-Андерс.

Початок військової кар'єри

Барклай-де-Толлі, національність якого зовсім не заважала йому жити в російській столиці, отримав чудову освіту, знав кількох європейських мов. З самого дитинства він захопився військової теорією. Це недивно, адже дитина виховувалася в будинку дядька - полковника Новотроїцького кірасирського полку.

У 1776 році Псковський карабінерного полк прийняв до своїх лав нових курсантів. У їх рядах був і юний Барклай-де-Толлі. Коротка біографія його свідчить, що просування молодої людини по службі йшло швидкими темпами. У Фінляндському єгерському корпусі новоспечений капітан став ад'ютантом генерала Віктора Амадея Ангальт-Бернбургского. Це був далекий родич імператриці Катерини II.

У 1787 році грянула чергова війна з Османською імперією, в якій взяв участь і Барклай-де-Толлі. Коротка біографія його включила в себе відомості про штурм Очакова, де офіцер отримав справжню бойову загартування. За участь у ньому М. Б. Барклай-де-Толлі був нагороджений своїми першими орденами.

У 1789 році майор взяв участь у запеклих сутичках з турками. Тоді ж принца Ангальт-Бернубргского разом з його ад'ютантом перевели в армію Фінляндії. Вона вже щосили боролася проти шведів (війна 1788-1790 рр.). В одному із штурмів Віктор Амадей був смертельно поранений, після чого М. Б. Барклай-де-Толлі був переведений до столиці.

Тоді ж, у 1791 році, офіцер одружився на своїй двоюрідній сестрі Олені. У їхній родині було кілька дітей, але тільки один син помер не в дитинстві (Ернст).

Служба при Олександрі I

Барклай-де-Толлі, коротка біографія якого оповідає про численні переїздах, продовжував вірно служити російської армії. У 90-і роки 18 століття він брав участь у придушенні польських повстань під проводом Костюшка. В кінці правління Павла I він став генерал-майором.

У цей час почалися Наполеонівські війни. Молодий імператор Олександр I вступив в чергову антифранцузьку коаліцію. Кампанія 1805 застала Михайла Богдановича в армії генерала Леонтія Беннігсена. Це формування не встигло прийти на виручку основним частинам Кутузова під Аустерліцем. Тому Михайло Барклай-де-Толлі повернувся в Росію, так і не побачивши нищівної поразки армії союзників.

Невдача не зламала бажання Олександра здолати Наполеона. Буквально через рік почалася війна четвертої коаліції, коли Пруссія атакувала Францію, а в підсумку впав Берлін. Російські частини пішли на виручку німцям.

У лютого 1807 Барклай-де-Толлі брав участь у битва при Прейсіш-Ейлау. Він разом з Багратіоном очолював ар'єргард російської армії, на який припав удар корпусів Сульта і Мюрата. Михайло Богданович був поранений у праву ногу, після чого відправився на лікування в Мемель.

Тут у квітні того ж року він зустрівся з Олександром I, який в цей час намагався дипломатично пом'якшити поразку від Наполеона. Офіцер вперше запропонував імператорові використовувати тактику випаленої землі. При ній противник відрізався від його власних тилів з провізією і ресурсами. При цьому ворогові доводилося діяти на розграбованої та позбавленої інфраструктури території. Як виявилося в майбутньому, саме ця тактика дала результат у Вітчизняній війні 1812 року.

Фінська війна

За Тільзітського світу, Росія ділила з Францією Європу на зони впливу. Це дозволило Олександру направити армію до Фінляндії, щоб відібрати її в Швеції. Барклай-де-Толлі, коротка біографія якого включала вже чимало кампаній, був направлений в Купіо. Його корпус взяв це місто і утримував важливий пункт всупереч кільком штурмам супротивника.

Після цього офіцер зі своїм Васскім корпусом пройшов по льоду протоки Кваркен і взяв беззахисний шведський Умео. Це підтвердило остаточну перемогу Росії.

Завдяки своїм успіхам Барклай-де-Толлі став спочатку генерал-губернатором Фінляндії, а після і військовим міністром. Його швидкий зліт не міг сподобатися заздрісникам, які бачили в супернику тільки лише вискочку. Тим більше що Михайло мав німецькі корені, що не пішло йому на користь у майбутньому.

Вітчизняна війна 1812 року

Коли Наполеон напав на Росію в 1812 році, Михайло Богданович командував Першою Західною армією. Йому доводилося відступати, щоб завести супротивника углиб країни, де він був би ослаблений і відрізаний від батьківщини. У Смоленську він об'єднався з армією Багратіона, який незабаром почав звинувачувати Барклая-де-Толлі в нездатності керувати військом.

У підсумку загальна командування було передано Михайлу Кутузову. У Бородінській битві офіцер керував правим крилом війська. Коли вирішувалася доля столиці, Барклай-де-Толлі був у числі тих, хто проголосував за те, щоб залишити Москву.

Коли стався перелом, і російська армія пішла в контрнаступ, командувач одержав відпустку, в тому числі і через те, що в Зимовому палац багато його товариші по службі незаслужено лаяли «німця».

Останніми роками

Після Вітчизняної війни Барклай-де-Толлі брав участь у закордонному поході. Він побував у багатьох битвах, у тому числі і в «битві народів» під Лейпцигом. За успіхи і вірну службу став графом і фельдмаршалом.

У 1818 році герой нашої розповіді попросив відпустку на німецькі мінеральні води, щоб підлікуватися. Однак так і не встиг дістатися до мети і помер по дорозі в Східній Пруссії 14 (26) травня. Фельдмаршал був похований з усіма почестями, а його прах відданий землі у родинному маєтку в Прибалтиці. Перший пам'ятник Барклаю-де-Толлі з'явився вже в 1823 році. На кошти його вдови був зведений мавзолей, який був розграбований під час ВВВ.