Інтифада - це арабське бойове рух. Що таке інтифада

Арабо-ізраїльське протистояння є одним з найбільших збройних і політичних конфліктів, ось уже понад півстоліття дестабілізуючим обстановку на Близькому Сході. Інтифада - це один з найбільш яскравих епізодів цієї боротьби. Вона проявилася як в актах громадянської непокори, так і в прямих збройних діях протиборчих сторін. Давайте докладніше з'ясуємо, що таке інтифада, і простежимо за її хронологією.

Історія арабо-ізраїльського протистояння

Але для початку, щоб мати більш точне уявлення про ситуацію, яка призвела до виникнення даного руху, нам потрібно буде заглибитися в історію арабо-ізраїльського протистояння.

Хоча конфлікти між євреями і арабами Палестини траплялися ще з часів завершення Першої світової вони, реальний масштаб вони придбали тільки після утворення держави Ізраїлю в 1948 році. Згідно з рішенням ООН, на палестинських землях також передбачалося створення арабської держави, але з цілого ряду причин ця ідея так і не була втілена в життя.

Вже на початковому етапі існування Ізраїлю практично всі Арабські країни відмовилися визнавати його як легітимне освіту. У 1947-1949 році ізраїльтянам довелося вступити у війну за незалежність з коаліцією арабських держав. Підсумком була переконлива перемога Ізраїлю. Крім отримання незалежності, нова країна змогла захопити цілий ряд територій, які призначалися так і не створеному арабській державі в Палестині.

Але це був тільки початок. Пішов цілий ряд нових конфліктів. І практично у всіх Ізраїль здобував перемогу і приєднував нові землі, населені арабами.

Таким чином, до середини 80-х років під окупацією Ізраїлю виявилася практично вся територія, яка призначалося для створення арабської держави на палестинських землях. Відносини між ізраїльтянами і жителями окупованих територій були вкрай напруженими, що створювало передумови для хвилі непокори і нових збройних конфліктів. Ще в 1967 році була створена організація ООП, метою якої була ліквідація режиму окупації (шляхом збройної та політичної боротьби) і створення незалежної держави Палестини.

Суть терміна «інтифада»

Тепер давайте з'ясуємо, що конкретно означає термін «інтифада». Дане поняття дослівно перекладається з арабської як «повстання». У широкий ужиток воно увійшло в кінці 80-х років XX століття, коли на окупованих територіях Палестини почався рух непокори, яке перейшло у відкриту збройну і навіть терористичну форму боротьби.

Таким чином, арабська інтифада - це повстання арабів Палестини проти окупаційної влади.

Передумови повстання

Як вже сказано було вище, арабське населення Палестини вкрай негативно ставилося до окупаційної влади Ізраїлю, а ті, у свою чергу, всіляко гнобили місцеве населення, вбачаючи в ньому ворогів. На думку самих палестинців, ці утиски ізраїльської адміністрації носили репресивний характер.

Безпосередньо перед тим, як почалася перша інтифада, а саме в середині 1987 року, були вбито кілька ізраїльтян, тільки один з яких був військовим. Цей факт ще більше загострив і так неспокійну обстановку. Хвилювання набули масового характеру, причому акти жорстокості проявляли обидві сторони. Особливо ситуація загострилася в Секторі Газа - окупованій ізраїльтянами палестинської території, що межує з Єгиптом.

Масло у вогонь підлив відмова Єгипту і Йорданії від палестинських земель. Тобто ситуація, в якій місцеві араби фактично не володіли ніякими політичними правами, була законсервована.

Все більшу популярність серед жителів окупованих територій стали набувати радикальні організації «Палестинський ісламський джихад» і «ХАМАС». Разом з тим активізувалася і діяльність ООП.

Початок першої інтифади

Палестинська інтифада почалася в грудні 1987 року. Каталізатором обурення арабів послужила автокатастрофа, що виникла в результаті зіткнення ізраїльського військового вантажівки і фури, що перевозила велику кількість палестинців. У цьому ДТП загинуло багато місцевих жителів. Палестинці сприйняли трагічну подію як навмисну помста ізраїльтян.

Почалися масові хвилювання. Спочатку в якості знарядь проти ізраїльтян палестинці використовували каміння та інші підручні засоби, тому друга назва цієї інтифади - «війна каменів».

Подальший розвиток подій першої інтифади

Ізраїльські військові у відповідь на летять в них каміння стали відкривати прицільний вогонь, що ще більше загострило ситуацію. Повстання перекинулось і на західний берег річки Йордан, а в другій половині грудня досягло Єрусалима, який Ізраїль вважав своєю столицею.

Перша палестинська інтифада відзначалася великою кількістю беруть участь у ній підлітків. З часом крім каменів повсталі стали використовувати «коктейлі Молотова» і вогнепальну зброю. Тим не менш, ізраїльська армія мала переважною матеріальним перевагою над повсталими, що дозволило їй, зрештою, впорається з ними.

За час повстання загинуло близько двох тисяч місцевих арабів і 111 ізраїльтян.

Мирні угоди

Показово, що події інтифади сприяли розколу в самому ізраїльському суспільстві. Багато ізраїльтян готові були йти на поступки палестинцям заради збереження миру і запобігання подібних конфліктів у майбутньому. Ця ситуація призвела до того, що в Ізраїлі на виборах перемогла «партія миру» на чолі з Іцхаком Рабіном.

Ізраїльське уряд пішов на переговори з лідерами палестинців в особі представників ООП. У 1993 році в Осло були підписані мирні домовленості між Іцхаком Рабіном і главою ООП Ясіром Арафатом, які передбачали створення Палестинської автономії. Саме цю подію можна вважати завершенням першої інтифади.

Передумови до другої інтифади

Тим не менше, основні протиріччя між ізраїльтянами і жителями Палестини - навіть після підписання договору в Осло - зняті були, і вони надалі послужили передумовами до конфлікту, відомому під назвою друга інтифада.

Формальним приводом до нового повстання послужив візит Аріеля Шарона 2000 року до Храмовій горі в Єрусалимі. Палестинці побачили в даному інциденті порушення домовленостей, хоча ізраїльська сторона наполягала, що, згідно з угодами, доступ до цієї святині відкритий для людей, які сповідують будь-яку релігію.

У кожному разі згадана подія послужило тільки каталізатором, а не першопричиною нового повстання, відомого як інтифада Аль-Акси. Саме так називалася одна з мечетей на Храмовій горі.

Початок другої інтифади

Друга інтифада (інтифада Аль-Акси) почалася з масових заворушень у вересні 2000 року в той же день, коли мав місце знаменний візит на Храмову гору. Вже наступного дня в заворушеннях взяли участь десятки тисяч людей.

Урядові сили застосували проти них вогнепальну зброю, що призвело до численних жертв з обох сторін. Також ізраїльські власті застосували авіацію, яка завдала ударів по ряду палестинських населених пунктів.

Варто також відзначити, що друга інтифада в Ізраїлі, на відміну від першої, супроводжувалася масовим обуренням і серед арабів, що мають ізраїльське громадянство.

Подальші події інтифади Аль-Акси

Тим часом інтифада в Ізраїлі стала набувати все більших масштабів. Палестинські радикальні організації здійснили цілий ряд терактів, спрямовані проти ізраїльтян.

Найбільш активні дії повстанців відносяться до 2002 році. У відповідь ізраїльська армія провела операцію "Захисна стіна", яка змогла практично повністю зупинити інтифаду на території власне Ізраїлю, але, тим не менш, на землях Палестинської автономії заворушення тривали. Втім, надалі повстання пішло на спад і до 2005 року практично повністю припинилося, хоча деякі джерела вважають остаточним завершенням другої інтифади тільки 2008 рік.

У ході бойових зіткнень за весь період з 2000 по 2005 рік було вбито більше 3100 палестинців і близько однієї тисячі ізраїльтян. Якщо ж рахувати закінченням інтифади 2008 рік, то число жертв значно зросте. Серед палестинців воно складе майже п'ять тисяч, а серед ізраїльтян - 1200 чоловік.

Наслідки інтифади

Обидві сторони конфлікту зрозуміли, що інтифада - це шлях до руйнування, адже в економічних показниках як Ізраїлю, так і Палестинської автономії спостерігався значний спад, не кажучи вже про людські жертви. Особливо сильно постраждала туристична галузь, адже мало хто з відпочиваючих захоче їхати в країну, де ведуться активні бойові дії.

Хоча ніякого офіційної угоди між палестинцями та ізраїльським керівництвом підписано не було, але ті й інші пішли на деякі поступки. Так, в 2005 році уряд держави Ізраїль прийняло рішення про остаточне виведення з Сектора Газа ізраїльських військ, адміністрації і поселенців. У свою чергу, лідери палестинського опору також посприяли зниженню напруженням протистояння.

Втім, дані кроки, як і угоди після першої інтифади, проблеми взаємин арабів і ізраїльтян не вирішили, а тільки заморозили сформовану ситуацію. Найбільш екстремістські палестинські організації вирішили продовжити боротьбу, у відповідь на яку Ізраїль в 2008 році провів спеціальну операцію в Секторі Газа.

Коли почнеться третя інтифада?

У зв'язку з проведенням в кінці 2008 - початку 2009 року ізраїльською армією операції в Секторі Газа проти організації «ХАМАС», остання закликала арабів почати третю інтифаду. Правда, масової підтримки серед населення цей заклик не мав. За фактом, третя інтифада ще не почалася.

Проте, враховуючи, що клубок накопичених протиріч між ізраїльтянами і палестинцями так і не був розв'язаний, можна прийти до висновку, що якщо не вжити кардинальних заходів, нове збройне зіткнення між протиборчими сторонами неминуче. Тим більше що багато палестинські організації вважають, що інтифада - це єдиний шлях до повної незалежності.

Підтвердженням тому можуть служити обопільні обстріли, які знову почалися з 2012 року. Залишається сподіватися, що серед лідерів як ізраїльтян, так і палестинців запанують ті особистості, які прагнуть до надійного міцному миру на довгі роки.